Репост с камментами.
Jul. 15th, 2022 08:19 pmРешил репостнуть, так как многое созвучно. А что отличается-потом.
///
https://t.me/ressentiment_channel/27066
Довго нічого не постив, бо лікуюсь і вирішую справи в Києві. На нулі якось і часу і натхнення більше. Але щось таке все ж скомпонувалось. Знаєте, з війни складно повертатися. Особливо складно бо розумієш що це тимчасова відпустка. Заново адаптуватися до людського життя, знаючи що доведеться вертатися до пекла. Складно дивитися на веселих цивілів і згадувати як дізнавався про 200 побратимів. Складно зіштовхуватися з нерозумінням лікарів чого ти такий знервований, коли ти за день зустрічаєш в двух госпіталях 8 друзів. Складно трястися посеред ночі від панічної атаки,першої в житті, намагаючись не розбудити дівчину. Це все пізда як складно. Але це необхідно. Коли я це пишу, рятівники ліквідують наслідки ударів по Вінниці. І це найскладніше. Розуміти що ти зараз тут, живеш майже звичайним життям, поки ця нелюдь мордує наш народ. Це саме те що штовхнуло мене поїхати на цю війну, і це те що буде вертати мене в окоп раз за разом. Складно і страшно-так. Але це необхідно. Просто тому що це пекло має скінчитися. Просто тому що цивіли і мають жити легко і щасливо. Просто тому що в нас немає іншого шляху. І похуй, похуй на засцик і тилових щурів, похуй на бухих мажорів, похуй на те що для багатьох війни вже нема. Це все пусте. Головне це ти, твоя зброя, твій побратим поруч і міссія. Міссія захищати цю землю. Захищати наших коханих і друзів. Захищати дітей. Я більше не хочу Драмтеатрів, Кременчугів, Вінниць. Я не хочу дізнаватися про те як гине мирняк, який знаходиться в сотнях км від фронту. Тому я буду битися. Як зможу і скільки зможу. І коли це все закінчиться, поїду в гори. Заберу дівчину і просто буду насолоджуватись природою без прильотів і тим часом який ми можемо проводити разом. Колись цей день настане...
П.С. Реабілітація йде добре, скоро знову в стрій. Побачив дівчину,батьків і багатьох друзів-можна і на роботу вертатись. Намутив нової екіпи. Лвл ап короче
///
Мне хуже. ВЛК ограниченная годность, прощай передок. Да и девушки(или бабушки рядом нет) впрочем то такое. Зато есть самая лучша дочка в мире в телефоне. И да у нас мерзкое и бездушное государство, но куча прекрасных людей. И если поставил цель ее всегда можно добиться.
Орки, ьляди, сначала вас будут рвать обученные мной минометчики, а потом и я все равно вернусь, мой счёт ещё не закрыт . Слава Украине!!!
///
https://t.me/ressentiment_channel/27066
Довго нічого не постив, бо лікуюсь і вирішую справи в Києві. На нулі якось і часу і натхнення більше. Але щось таке все ж скомпонувалось. Знаєте, з війни складно повертатися. Особливо складно бо розумієш що це тимчасова відпустка. Заново адаптуватися до людського життя, знаючи що доведеться вертатися до пекла. Складно дивитися на веселих цивілів і згадувати як дізнавався про 200 побратимів. Складно зіштовхуватися з нерозумінням лікарів чого ти такий знервований, коли ти за день зустрічаєш в двух госпіталях 8 друзів. Складно трястися посеред ночі від панічної атаки,першої в житті, намагаючись не розбудити дівчину. Це все пізда як складно. Але це необхідно. Коли я це пишу, рятівники ліквідують наслідки ударів по Вінниці. І це найскладніше. Розуміти що ти зараз тут, живеш майже звичайним життям, поки ця нелюдь мордує наш народ. Це саме те що штовхнуло мене поїхати на цю війну, і це те що буде вертати мене в окоп раз за разом. Складно і страшно-так. Але це необхідно. Просто тому що це пекло має скінчитися. Просто тому що цивіли і мають жити легко і щасливо. Просто тому що в нас немає іншого шляху. І похуй, похуй на засцик і тилових щурів, похуй на бухих мажорів, похуй на те що для багатьох війни вже нема. Це все пусте. Головне це ти, твоя зброя, твій побратим поруч і міссія. Міссія захищати цю землю. Захищати наших коханих і друзів. Захищати дітей. Я більше не хочу Драмтеатрів, Кременчугів, Вінниць. Я не хочу дізнаватися про те як гине мирняк, який знаходиться в сотнях км від фронту. Тому я буду битися. Як зможу і скільки зможу. І коли це все закінчиться, поїду в гори. Заберу дівчину і просто буду насолоджуватись природою без прильотів і тим часом який ми можемо проводити разом. Колись цей день настане...
П.С. Реабілітація йде добре, скоро знову в стрій. Побачив дівчину,батьків і багатьох друзів-можна і на роботу вертатись. Намутив нової екіпи. Лвл ап короче
///
Мне хуже. ВЛК ограниченная годность, прощай передок. Да и девушки(или бабушки рядом нет) впрочем то такое. Зато есть самая лучша дочка в мире в телефоне. И да у нас мерзкое и бездушное государство, но куча прекрасных людей. И если поставил цель ее всегда можно добиться.
Орки, ьляди, сначала вас будут рвать обученные мной минометчики, а потом и я все равно вернусь, мой счёт ещё не закрыт . Слава Украине!!!